Шумомір. Види і пристрій. Робота і застосування. Класи

Шумомір – це електронний прилад, призначений для вимірювання рівня гучності в децибелах. Дане обладнання широко використовується в побуті і відрізняється високим ступенем точності. Воно має порівняно невисоку вартість і не вимагає складних налаштувань. Щоб скористатися приладом досить просто включити його без необхідності складних маніпуляцій і вивчення інструкції в декілька сторінок.

Шумоміри в першу чергу використовуються для контролю ефективності шумоізоляції, яка встановлена у приміщенні. Їх використовують будівельники для визначення рівня звукоізоляції об'єктів. На їх основі можна перевірити наскільки відповідає застосовується будівельний матеріал тим параметрам, які заявлені виробником.

Існують стандарти шуму, які допустимі в житлових приміщеннях в денний і нічний час. У разі порушення цих норм передбачається адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу або конфіскації звукового обладнання та інструментів, що видають шум. Щоб притягнути винуватця до відповідальності потрібно документально зафіксувати рівень звуку, який той видає. Спеціально для цієї мети використовується шумомір, що дозволяє отримати точні дані в децибелах. Даний пристрій є у розпорядженні співробітників правоохоронних органів, які виїжджають на скарги порушення норм проживання галасливими сусідами. За допомогою цього устаткування можна визначити, чи підпадають вони під адміністративну відповідальність за порушення правил тиші.

Також шумоміри використовуються для контролю умов праці на виробництвах, оскільки рівень шуму різного устаткування обмежується нормами трудового законодавства. Перевищення допустимого звуку несе небезпеку для здоров'я людини у вигляді часткової втрати слуху. У зв'язку з цим контроль цього показника є дуже важливим, і обійтися без застосування шумоміра неможливо.

Шумери мають порівняно нескладну конструкцію, якщо прирівнювати їх до високотехнологічним електричних пристроїв. У серце конструкції знаходиться звичайний ненаправлений мікрофон, мембрана якого коливається від звукових хвиль. Знятий з неї сигнал пропускається через кілька фільтрів і поступає на індикаторний прилад, який влаштований як вольтметр. Рівень створюваного шуму відповідає рівню напруги електричного струму в пристрої. У зв'язку з цим показник електричного сигналу повністю відповідає тому, наскільки гучний видаваний звук. Механічна шкалу або електронний циферблат виводять показники гучності в децибелах.

Якщо розглядати пристрій шумоміра більш детально, то можна виділити наступні складові частини: ненаправлений мікрофон, підсилювач, фільтри, детектор, інтегратор, індикатор.

Наявність фільтрів дозволяє відсікти від вимірювань показання звукових хвиль, які не сприймаються людським слухом. Це дає можливість проводити об'єктивну оцінку, орієнтуючись по тим показником, які дійсно впливають на оточуючих. Звуки, які вухо не сприймає, відсіваються фільтрами.

Щоб використовувати шумомір і робити правильні висновки щодо отриманих за його допомогою даних, потрібно орієнтуватися який шум є небезпечним. Якщо людина впродовж тривалого періоду стикається з шумом на рівні 70-90 дБ, у нього розвивається захворювання центральної нервової системи. Він стає дратівливим, страждає безсонням і порушеннями рефлексів. Така гучність спостерігається на багатьох виробництвах, тому працівники таких підприємств користуються захисними навушниками

Підвищення рівня звуку до 100 дБ призводить до часткової втрати слуху. Це відхилення може мати як короткочасний, так і постійний характер. Якщо підвищити шум до 200 дБ, спостерігаються серйозні пошкодження центрального вуха аж до крововиливів в мозок. Такий рівень в окремих випадках є смертельним, у кращому випадку він призводить до контузії з втратою слуху на все життя.

Оптимальним рівнем шуму в приміщеннях є показник до 40-50 дБ у денний час. Це безпечний рівень звуку, який не несе небезпеки для слухового апарату. У нічний час ця норма нижче, і становить 30-40 дБ. Варто враховувати, що в різних країнах, та окремих містах, верхня планка дозволеної гучності може відрізнятися.

Шумери розділяються на класи в залежності від точності видаються досліджень. Клас 0 охоплює найбільш точні лабораторні прилади, які служать в якості еталону для контролю іншого обладнання. Такі пристрої найдорожчі і дають дуже малу похибку завдяки тому, що в них використовуються дорогі матеріали, складні фільтри та інші елементи, що впливають на точність.

Наступними по точності є прилади 1 класу, які застосовуються для санітарно-гігієнічних досліджень. З їх допомогою оцінюються умови праці. Дане обладнання працює майже з лабораторної точністю, тому може використовуватися в якості еталону для контролю ефективності та точності вимірювання приладів більш низького класу.

Пристрої 2 класу застосовуються для зняття показників при проходженні техогляду транспортних засобів, оцінки гучності працюючого обладнання, коли не йдеться про санітарних умов праці. Прилади 3 класу є побутовими. Саме вони найчастіше зустрічаються у продажу і дозволяють отримати приблизні показники рівня гучності, які можуть відрізнятися від даних, знятих з еталонного обладнання на 1-4 дБ.

Варто зазначити, що клас устаткування впливає і на діапазон зняття вимірів. Шумомір з класом 0 і 1 здатний фіксувати звукові сигнали в діапазоні частот від 20 Гц до 18 кГц. 2 клас працює в діапазоні від 20 Гц до 8 кГц. 3 клас бере звукові хвилі, починаючи від 30 Гц до 8 кГц. Також пристрої відрізняються по децибелам, які вони можуть зафіксувати. Побутові прилади працюють з діапазоном гучності від 30 до 130 дБ.

Підбираючи шумомір, варто звернути увагу на його клас, рівень похибки, а також діапазон чутливості в децибелах. Що стосується джерела живлення, то це справа смаку. В одних випадках зручно користуватися мережевими приладами, які підключаються до розетки, а в інших краще купити пристрою на батареях або акумуляторі. Також прилади відрізняються розміром екрану. Дорогі моделі можуть крім цифр виводити графік сили звукових хвиль.

Сучасні пристрої оснащуються прикріпленим мікрофоном, і виводять дані про виміри на цифровий екран. Вони набагато більш зручні в застосуванні, ніж старі прилади оснащені стрілкою. Більш раннє обладнання мало недолік, а саме зручність у фіксації самого високого одержуваного звукового сигналу. В результаті відсутності автоматичної зупинки, одержуваний показник залежить виключно від професіоналізму оператора, який займається зняттям показників. Якщо моргнути і вчасно не помітити наскільки відхилилася стрілка, то можна пропустити максимальний шум і записати менший показник. Подібне обладнання зараз зустрічається в продажі тільки з рук, оскільки виробники відмовилися від такої конструкції. Підбираючи прилад, варто уникати стрілочних моделей без автоматичної фіксації верхнього показника вимірювання.